Четвер
18.07.2019
06:26
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Дошкільний навчальний заклад №27 "Мальва"
Головна Реєстрація Вхід
Додаток »
Меню сайту

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
Увага!!! З 27.02.2019 р. сайт не працює!!! Нова адреса сайту: malvadnz27.com.ua Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання -->

Наше опитування
ОЦІНІТЬ НАШ САЙТ
Всього відповідей: 521
ХТО ВІДВІДУЄ НАШ САЙТ?
Всього відповідей: 462
ЩО ВАС НАЙБІЛЬШЕ ПРИВАБЛЮЄ У ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Всього відповідей: 302

Меню на сьогодні
Увага!!! З 27.02.2019 р. сайт не працює!!! Нова адреса сайту: malvadnz27.com.ua "> Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання -->

Для cпілкування
200

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 КОНСУЛЬТАЦІЯ
«Використання елементів народної педагогіки та художнього слова під час організації праці дітей»

    Праця в житті кожної людини і в житті суспільства має визначальне значення. Від того, як людина відноситься до праці, як вона вміє працювати, багато в чому залежить її доля.  Підкреслюючи роль трудового виховання, К. Д. Ушинський писав: "Можливість праці і любов до неї – кращий спадок, який може залишити своїм дітям і бідний, і багач".         

     Про важливість трудового виховання написано багато філософських, психологічних і педагогічних робіт Велика увага трудовому вихованню приділяється в народній педагогіці. Людина з'являється на світ маленькою, безпомічною істотою. Хіба можна бути байдужим до її долі? Як навчити її робити перші життєві кроки, привчити до навколишнього життя? Ці та інші педагогічні проблеми здавна постають перед батьками, кличуть до виховних дій.

    У результаті виховних дій мільйонів людей протягом віків сформувався певний педагогічний досвід, який згодом викристалізувався у велику педагогічну мудрість — народну педагогіку. Педагогіка у загальному розумінні слова — це наука про виховання, освіту й навчання підростаючого покоління. Народною називаємо ту педагогіку, яку створив народ. Термін «народна педагогіка» уперше в науковий обіг увів видатний педагог К. Д. Ушинський, а на Україні — О. В. Духнович. Народна педагогіка наймудріша тому, що вона створювалась протягом віків, шліфувалась і перевірялась досвідом мільйонів людей багатьох поколінь. Її ще справедливо називають школою, яка завжди з нами, школою сім’ї і оточуючого дому, маминою і батьковою наукою, першим університетом життя, через який проходить кожна людина.

    Нещодавно в педагогічній науці з’явився термін етно-педагогіка. У науковий оббіг ввів її чуваський педагог Г.Н.Волков. Етно-педагогіка охоплює народні засоби та методи впливу виховання порівнюючи невеликої групи населення. Якщо народна педагогіка включає в себе емпіричні педагогічні знання народу, то етнічна педагогіка включає в себе конкретні емпіричні педагогічні знання певної етнічної групи народності, краю.

    Змістом виховання і навчання народної (етнічної) педагогіки є реальний процес повсякденного побутового і трудового життя людей, а основними засобами – спостереження, образ і багаторазові повторення дій різних людей.

    Молодь з ранніх дитячих років залучалась до праці дорослих і на очах їх і під керівництвом здобувала певні трудові навички і вчилась виконувати працю землероба, скотаря, мисливця, рибалки тощо. Засобами виховання було також незначне фізичне покарання дітей.

    Ідеалом людини у слов’ян були люди, які зображені у фольклорі. Це люди працьовиті, мудрі, чесні, совісні, гуманні, патріоти, відважні захисники Батьківщини…Такими людьми є Іван, Василиса Премудра, Ілля Муромець, Добриня Нікитич та інші.

    В українській етнопедагогіці є один сталий ідеал — господар. Господар — це порядок і лад у всьому, достаток, гідне людини життя, слідування народним хліборобським традиціям, стабільність і впевненість у завтрашньому дні, забезпечена старість і щаслива доля дітей. Господиня — це затишок і охайність у хаті і на подвір’ї, де все прибрано і прикрашено, всіх нагодовано і доглянуто; водночас ощадливість і точний розрахунок. У господині ніщо не пропаде марно, вона вміє з нічого зробити щось, як кажуть у народі. Господарський син — це біла сорочка, чемність і ввічливість з усіма, повага до старших, до їх звичаїв, готовність захистити меншого. Господарська донька — це вишиванки й витинанки, скрині з тканням і шиттям, квітник під вікном. Господарська донька не ходить, а «звивається»; у неї все в руках «так і горить».

    Власне підготовка в сім'ї майбутнього господаря й господині й була основною програмою виховання в українській етнопедагогіці.

    Велика роль у розвитку особистості дитини належала традиціям. Наприклад, в багатьох селах у холодну пору року молодь у спеціально найнятих хатах проводила вечорниці, які поєднували в собі відпочинок з певним виконанням господарських робіт, що виконувалися в супроводі пісень, музики. На вечорниці запрошували дотепних оповідачів із числа старших досвідчених людей, придумували розваги, ігри тощо. В таких умовах молодь більш охоче виконувала господарську роботу.

    Велике значення у формуванні трудової культури мають традиції по відзначенню свят урожаю, Івана Купала, Зелених свят та інших календарних свят. В час їх підготовки діти з батьками виконують велику роботу, кожен намагається виконати її якнайкраще, допомогти сусідові, що сприяє формуванню справжнього культурного трудівника. І сьогодні такі традиції широко відновлюються. 

    Найбільш ефективними методами трудового виховання є – пояснення і показ. Не менш важливими методами є і ігрові ситуації, ігрові прийоми, заохочення, використання поетичних текстів, пісень, утішок,
 елементів народної педагогіки. Звернення до витоків народних традицій в трудовому вихованні – один з яскравих прикладів духовного зв'язку з нашою історією, історією нашого народу. Усна народна творчість – народні пісні, казки, прислів’я, легенди, приказки були тим матеріалом, на якому виховувались діти східних слов’ян ще за довго до виникнення писемності. Однак і після впровадження письма народна педагогіка продовжувала і продовжує функціонувати у кожній сім’ї.

    Мета, завдання і засоби народної педагогіки відображені у фольклорі: казках, легендах, прислів’ях, приказках, піснях, а також в іграх і танцях, прикладному мистецтві, музиці, святкових обрядах і традиціях трудового і сімейного виховання.

    У повсякденному житті й у процесі роботи з художньою літературою вихователь постійно використовує малі фольклорні жанри: прислів'я, приказки, примовляння, загадки, мирилки, а також фразеологізми. Найчастіше їх підбирають за тематичним принципом для найбільш вдалої характеристики образів героїв, точного висловлення головної думки твору. Проте сам фольклорний твір у такій ситуації виконує здебільшого допоміжну функцію і не усвідомлюється дітьми як самоцінний витвір мистецтва слова.
             Прислів'я і приказки

    Прислiв’я та приказки про роботу — це народна мудрість наших бабусь та дідусів. Прислiв’я та приказки про роботу наголошують на важливості роботи та праці в повсякденному житті людини, а особливо вони важливі у вихованні дітей, яких необхідно привчити до праці змалечку. Прислів'я доступні дітям усіх вікових груп. Заучують прислів'я індивідуально або з невеличкою групою дітей впродовж дня. Широко використовуються прислів'я і приказки під час режимних процесів, упродовж яких завжди можна знайти привід для застосування тієї чи іншої приказки. У ході оволодіння дітьми новими трудовими навичками звертаємо їхню увагу на те, що вміння самі собою не з'являються: «Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь», «У невмілого й руки не болять», «Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися», «Для всякого діла потрібні знання». Праця дітей на ділянці дошкільного закладу, на городі супроводжується прислів'ями: «Добрий початок — половина діла», «Як посієш, так і пожнеш», «Щоб мати треба працювати». А прислів'я «Зробив діло — гуляй сміло» є влучним акордом для завершення трудового доручення.

                Казки.

    Казки використовуються у всіх вікових групах. Оскільки казки різні за змістом, за сюжетом, різняться композиційною будовою, методика їх використання у різних вікових групах також специфічна. Казки повинні насамперед відповідати віковим особливостям дітей.

    Дітям раннього та молодшого дошкільного віку доступні казки «звіриного епосу», про тварин, оскільки вони « ...заставляють їх сміятися й думати, розбуджують їх цікавість та увагу ».  Дітям середнього дошкільного віку, крім казок «звіриного епосу», доступні чарівні казки. А старші дошкільники вже спроможні зрозуміти та вислухати будь-яку казку. В.Сухомлинський дійшов висновку, що складовою частиною виховання дітей повинно бути розповідання, читання, слухання казок: «Казки виховують любов до рідної землі вже тому, що вони творіння народу

    В казках народ вшановує людей, які своєю наполегливістю завжди піднімаються вище нероб, лінивих, тих, що живуть чужою працею, та ще й насміхаються з роботящих. В казках народ завжди з повагою ставиться до чесних, працьовитих, і ненавидить лінивих і брехливих «Дідова дочка й бабина дочка», «Пан Коцький», «Лисичка Сестричка та Вовк Панібрат», «Півник та двоє мишенят» тощо.

        Пісні.

    Пригадаймо українські народні пісні «Грицю, Грицю, до роботи», «Я в матері одна булла», «Чи не той то Омелько», і ряд інших. В першій висміюється Гриць, якого важко заставити до роботи, бо завжди в нього є на це причина: «порвані чоботи»..., «ніженьки болять. Коли ж його просять їсти, то він спішить, аби першим сісти за стіл.  В пісні «Чи не той то Омелько» народ їдко картає неробу і брехуна Омелька:
Він нажав півснопа,
Він нажав півснопа,
Та й хвалиться, що копа.
Він нажав цілий сніп,
Він нажав цілий сніп,
Та й говорить - десять кіп
та зовсім іншим стає Омелько, коли сідає обідати
А як сяде за обід,
А як сяде за обід,
Із Омелька ллється піт.

    В цих поетичних народних історіях, піснях, прислівях, приказках як правило, перемагає добро, правда на боці працьовитих, чесних, сумлінних героїв.

      Загадки.

            Загадки мають багато спільного з прислів’ями, приказками, образними порівняннями. Їх об’єднує насамперед метафоричність, що ґрунтується на спостереженнях над природою та побутом, а також стислість і чіткість викладу. Загадки як особливий вид  народної творчості відбивають історію матеріаль­ної культури народу, матеріальні умови, природне й соціальне оточення, а також розвиток людських знань і духовних інтересів.

         Загадки - це стислі твори, в основі яких лежить метафоричне запитання. Для того щоб дати на нього відповідь, потрібно вміти зіставити життєві явища на основі їх спорідненості чи подібності.  Іноді ця подібність обмежує­ться кількома чи навіть однією якою-небудь ознакою; розгадування вимагає не тільки певної суми знань, а й спостережливості, кмітливості, уміння бачити спільне в конкретному й абстрактному.   Народні загадки якраз і відбивають реальне життя трудящих — процеси праці, господарювання, побут; ця реальність відбита і в тій частині загадки, яка говориться при загадуванні, і в тій, яка малася на увазі,— у відгадці «Діряве рядно все поле покрило» (стерня); «Повен хлів рижого товару Прийшла чорна та й вигнала» (піч, хліб, кочерга); «Червоні коромисла через річку повисли» (веселка). 

 Приклади загадок:

Кінь сталевий, вівса не просить, а оре і косить. (трактор)

Маю ручку та залізні зуби,
Ні одного листочка на доріжці не забуду(граблі)

В  стіну ужене гвіздок,
Не цеглина – (молоток)

Хоча і гостра, не зубата!
Копає землю нам… (лопата) 

Вранці як лежить роса,
Постриже траву…( коса)

    Народна педагогіка – це багатотомний усний підручник навчання і виховання, який зберігається в пам’яті народу постійно ним використовується, систематично збагачується й вдосконалюється і передається з покоління в покоління. Найважливіший засіб народного виховання — це рідна мова, рідне слово. Не випадково таке велике значення у народному вихованні приділяється словесному фольклору, де народне слово доведене до найвищих зразків майстерності.

 

 

 

КРУГЛИЙ СТІЛ

"Конструктивна діяльність як фактор інтеграції  пізнавальних,

                        естетичних та практичних задач"

 

                                                            План.

1.Конструювання як засіб інтелектуального розвитку, розв’язання практичних задач та забезпечення  естетичного  виховання дошкільнят.

2. Структурні ланки та функції конструктивної діяльності.

3. Взаємодія пізнавальної, естетичної та продуктивної функцій конструктивної діяльності.

4.Характеристика основних умінь та навичок за кожним видом конструювання ( з паперу,будівельного, природнього та покидькового матеріалу).

1.У реальному процесі навчання дітей старшого дошкільного віку конструювання, як і заняття з малювання, ліплення, аплікації, традиційно належить до естетичного виховання. У науці конструювання визначається як засіб інтелектуального розвитку, тоді як на практиці цей вид діяльності частіше використовується для розв’язання практичних задач та забезпечення естетичного виховання.

         Конструювання як предметно-практична діяльність дитини створює необхідні умови для розвитку пізнавальної, а найголовніше – інтелектуальної сфери. У процесі конструювання дитина значно розширює свій досвід – пізнає навколишню дійсність, розповсюджує та популяризує здобуті знання.

          Перехід до багатоваріативної освіти надає можливість відбирати зміст, форми, методи навчання, а також збагачувати практику інноваційними та авторськими розробками. На сучасному етапі в освіті з’являються тенденції до інтеграції у змісті та структурі навчального процесу. При цьому принцип інтеграції, який дозволяє формувати у дітей цілісні уявлення про навколишнє, є одним із найважливіших принципів навчальногопроцесу. У дошкільній педагогіці інтеграція розуміється як найбільш глибока форма взаємозв’язку та взаємопроникнення різноманітного змістувиховання та навчання.

          Велике значення у розумовому вихованні та розвитку дітей старшого дошкільного віку надається інтеграції різних функцій конструктивної діяльності, перш за все пізнавальної та продуктивної.

            Реалізація інтеграціїцих функцій найефективніше здійснюється у навчальному процесі на заняттях, де педагог стимулює бажання дітей створювати конструкції та вправляє в умінні використовувати різномані тніматеріали, планувати та контролювати своїдії, об’єктивно оцінювати відповідність досягнутого запланованому.

 

                      2. Структура конструктивної діяльності

 

                 Функції конструктивної діяльності

Пізнавальна

Продуктивна та естетична

Мотив

Бажання знати способи та прийоми конструювання, прагнення навчитися того, що вміють та знають інші.

Прагнення зробити виріб (іграшку, будівлю тощо); ставити та досягати різних цілей, виконувати відповідні дії.

Мета

Засвоєння знань про властивості різних матеріалів (папір, картон, коріння, насіннятощо) та виготовлення з них бажаноїіграшки.

Самостійне створення реального виробу естетичного вигляду з паперу, будівельного, природного та іншого матеріалів.

Дії, операції

Пізнавальні, переважно нтелектуальні дії (операції синтезу, аналізу, порівняння, узагальнення, протиставлення, осмислення та інше).

Практичнідії (накладання та приставляння; згинання та розрізання, з’єднання та комбінування різних матеріалів), які дозволяють зробити та прикрасити іграшку, будівлю.

Засоби

Психічне відображеннядійсності: міркування, планування, добірспособів.

Використання паперу, будівельного, природного та іншого матеріалів відповідно до запланованого.

Результат

Накопичення знань та вмінь про виготовлення різноманітних виробів з паперу, будівельного, природного та іншогоматеріалів.

Компетентнісний підхід до конструювання: вміння практично застосовувати набуті знання у продуктивній діяльності, знати засоби та послідовність побудови.

 

 

 

 

3. Взаємодія пізнавальної, естетичної та продуктивної функцій конструктивної діяльності забезпечує процес від засвоєння знань до їх застосування. Відбувалась трансформація пізнавальної діяльності у практичну, тобто змінювався не тільки один провідний тип діяльності іншим, але й змінювались мета, дії, операції та результат.

      У пізнавальній діяльності, як відмічає О.Леонтьєв, для здобуття знань та вмінь дитина спрямовує свою активність на предмет цієї діяльності. Практична діяльність матиме інший предмет: у момент переходу від пізнавальної діяльності до практичної знання з предмета діяльності перетворюються на засіб їїреалізації. Таке розуміння дозволило розглядати кожний вид конструювання як самостійну діяльність.

       Зі збагаченням практичної діяльності новим змістом, способами і прийомами у дітей формуєтьсяз датність створювати нові оригінальні вироби. Цей факт позитивно позначається як на розвитку мислення й уяви, так і на самій діяльності конструювання.

        Для того щоб організувати процес навчання дітей старшого дошкільного віку, необхідно знати, якими вміннями та навичками має оволодіти дитина.

         Згідно з вимогами програм у старшій групі діти навчаються оцінювати надійність, міцність, виразність і оригінальність конструкцій, гнучко змінювати завдання, тобто ускладнювати тематику, способи конструювання, шукати різні варіанти завдань тощо.

4.Характеристика основних умінь та навичок за кожним видом конструювання.

   При роботі з будівельним матеріалом необхідно формувати такі конструктивні вміння та навички: використовувати різноманітні за формою і розміром пластини, бруски, арки; об’ємні геометричніформи, площини; вміння узагальнювати способи конструювання (створення цілого з деталей, комбінування, надбудовування і прибудовування, заміна одних деталей іншими); створювати різні конструкції одного й того ж об’єкта з урахуванням певних умов; уявляти схему майбутньої конструкції; споруджувати колективні будівлі, працювати разом, поєднувати свої будови згідно з єдиним задумом і використовувати під час гри; виготовляти з деталей будівельного конструктора макети технічнихоб’єктів; орієнтуватися у формах пластин (довгі та короткі, товсті та тонкі, плоскі, прямокутні, овальні, круглі, трикутні; бруски, циліндри); у розмірах деталей (високі, низькі, довгі і т.д.); конструювати за зразком із даних деталей, за зразком із самостійно вибраних деталей, за малюнком, фотографією, за власним задумом; об’єднувати споруди одним задумом, створювати колективні будівлі або моделі за опорними схемами; вміло використовувати будівельний матеріал для оформлення будов згідно з власними задумами; оперувати просторовими поняттями “вверх”, “вниз”, “збоку”, “довгий”, “широкий”; працювати разом.

        До пізнавальних належать таківміння та навички: самостійно аналізувати зразки будівель, виділяти частини, встановлювати їх призначення та просторове розміщення; на основі аналізу знаходити окремі конструктивні рішення і планувати етапи створенняспоруд; уміти помічати обриси майбутньої будови; вміти знаходити залежність конструктивних властивостей деталей від їх форм; оцінювати надійність, міцність, зовнішню привабливість, оригінальність конструкцій; досліджувати способи поєднання окремих частин для пристосовування їх для потреб гри; порівнювати споруди, розмірковувати, спільно шукати найкращі варіанти будівель; вміти  обмінюватись та обговорювати ігрові задуми та визначати послідовність будівництва; самостійно аналізувати задані умови і відповідно до них створювати власн іконструкції.

 

 

        Для стимулювання творчості необхідно вчити дітей: самостійно вирішувати конструктивні завдання, заміняти одні детал ііншими; застосовувати елементи гри у процесі конструювання; користуватися кубиками, цеглинками для втілення власних ігрових задумів; спільно знаходити найкраще рішення створення будови, погоджувати своїд ії у процесі будівництва та завершення його; шукати способи та на цій основі творчо змінювати будови; підкреслювати формою, деталями, оформленням характерні ознаки певної конструкції; будувати споруди й конструкції для потреб власної гри; мати узагальненіуявлення про об’єкти, що конструюються; об’єднувати будови до єдиногозадуму і використовувати під час ігор.

        Робота з папером передбачає формування таких конструктивнихумінь: складати прямокутний аркуш паперу вдвоє, складати аркуш прямокутної чи квадратної форми вчетверо, згинати по діагоналі, у різних напрямах; виготовляти іграшки за готовою викрійкою; робити з поролону нескладніі грашки; створювати колективні роботи за змістом казок “Троє поросят”, “Колобок” та інше; згинати, складати, розгладжувати лінії згину, клеїти папір, виготовляти з нього як плоскі, так і об’ємні виробие стетично привабливого вигляду; виготовляти вироби за шаблоном, вирізувати деталі по контуру; виготовляти рухомі іграшки-гойдалки із картонних конусів, циліндрів; виробляти вміння складати смужку гофруванням і вирізати з неї кілька однакових фігур; складати квадратні форми по діагоналі для виготовлення різних предметів, іграшок; склеювати деталі іграшки; створювати іграшки з однаковихфігур.

       Для збагачення пізнавальної діяльності дітей необхідно  вчити: порівнювати предмети навколишньої дійсності, які мають виражені ознаки геометричнихфігур; аналізувати іграшки з геометричних фігур (круг, овал, трикутник, прямокутник, квадрати різних розмірів і кольорів); самостійно обирати деталі; порівнювати оформлення, зроблене різними дітьми; досліджувати можливі зміни паперу й картону; осмислювати мету і послідовність своєї роботи.

        До творчої групи належать такі вміння та навички: різними способами і прийомами створювати художній образ; впізнавати образи, додумувати їх, творити самостійно, багато функціонально використовувати один і той самий матеріал; різноманітно оздоблювати іграшки (наклеїти мордочку тощо); виготовляти різні фігурки з паперових циліндрів, об’єднуючи у невеликі композиції; комбінувати різними способами відомі геометричні фігури для створення виробів.

      Робота з природним (шишки, жолуді, гілки, насіння, листя, черепашки, солома тощо) та підручним(коробки, дріт у кольоровій обмотці, поролон, пінопласт, ґудзики тощо) матеріалами потребує формування в дітей таких конструктивнихумінь: виготовляти іграшки, сувеніри, предмети для оформлення інтер’єру з природного й інших матеріалів; виготовлювати вироби з зібраного та засушеного природного матеріалу; конструювати із готових форм різноманітні вироби, іграшки; робити речі шляхом вирізання; вміти використовувати способи та прийоми створення художнього образу.

         До групи пізнавальних вмінь та навичок належать наступні: помічати у природному матеріалі обриси майбутньої конструкції; експериментувати із запропонованим природним матеріалом; на основі аналізу самостійно втілювати власні задуми; знати властивості піску, глини.

        Для здобуття творчих умінь дітям необхідно навчитися: самостійно обирати тему, обдумувати образи персонажів; уміння творчо застосовувати набуті знання; виявляти винахідливість; використовувати одну й ту саму іграшку з деякими доповненнями для іншого призначення (коробка – чемодан, корабель, машина тощо), проявляти естетичне відношення до результатів своєї діяльності.

      У процесі навчання конструювання паралельно з формуванням конструктивних умінь та навичок діти оволодівають пізнавальними та творчими вміннями. Взаємодія (інтеграція) трьох групумінь на заняттях з конструювання забезпечує формування однієї з найважливіших якостей особистості – пізнавальної самостійності.

 

 

Форма входу

Каталог сайтів
Міністерство освіти Житомирський інститут післядипломної освіти Офіційний портал міста Бердичів Інформаційна система управління освітою (ІСУО) Педрада портал освітян Педагогічна преса Електронна реєстрація в дошкільні навчальні заклади Бердичівський педагогічний коледж НВК №10 ДНЗ 25 СОНЕЧКО ДНЗ 15 РОМАШКА ДНЗ 7 СОНЯШНИК ДНЗ 16 ЯЛИНКА ДНЗ 17 ВІНОЧОК ДНЗ 26 ВЕСЕЛКА ДНЗ 5 ВЕРБИЧЕНЬКА ДНЗ 2 КАЛИНОНЬКА ДНЗ 11 БАРВІНОК ДНЗ 22 ЗОЛОТА РИБКА ДНЗ 28 КАЗКА ДНЗ 4 БЕРЕГИНЯ

КАЛЕНДАРНІ ПОДІЇ
Увага!!! З 27.02.2019 р. сайт не працює!!! Нова адреса сайту: malvadnz27.com.ua Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання -->

Календар
«  Липень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Рахунок ДНЗ
Для всіх охочих надати благодійну допомогу р/р 35423301041470 МФО 811039 код ЄДРПОУ 02143206 в ГУДКСУ у Житомирській обл. Призначення платежу: для ДНЗ №27

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:


Архів записів